Вспыхнуть вдруг, разгореться пожару
И остыть от холодной струи.
Я хочу тебе спеть под гитару
Все любимые песни мои!
В буре волн я причалила к суше
И имею синицу в руке,
Только, кажется мне, наши души
Говорят на одном языке.
Если буду болтать, ты не слушай,
Не разглядывай цвет и фасон –
Что в них проку, когда наши души
Так красиво поют в унисон!
Я страшусь, что становятся глуше
Чувство долга и чувство вины,
Но все кажется мне, наши души
Для чего-то друг другу нужны.
Не поддамся ни явно, ни тайно
Искушенью разрушить уклад!
Только, кажется мне, неслучайно
На один мы настроены лад.
Комментарий автора: Я долго не решалась опубликовать это стихотворение, потому что оно об искушении, и такой образ мыслей - совсем не тот, с которого стоит брать пример. Но подумала: если уж оно родилось - то пусть живет. Судить не мне, а Вам.
Шевченко Ольга,
Москва, Россия
Дорогие читатели! Я нисколько не претендую на профессионализм и высокую художественность. Осознаю, что в моем стихосложении полно недостатков. К сожалению, времени на их исправление сейчас вообще не имею, поэтому буду благодарна за конструктивную критику. Пишу лишь потому, что душа иногда этого просит. Может, кому-то что-то из моих стихотворений будет близко. Храни Вас Бог! сайт автора:личная страница
Прочитано 3008 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
От всего сердца желаю Вам понять, что это лишь отзвук. Мы созданы по подобию Божьему, с Ним имеем созвучие. И Душа наша помнит это. А тело иногда находит более сходное с ним, чем другие. Отзвуками симфонию не создать, а вот похоронный марш семейной жизни - можно (знаю по себе). Настоящая любовь ждет и жертвует. И верьте - Бог поругаем не бывает, все, чем вы решитесь пожертвовать ради Него (а отдать в Его руки неожиданное созвучие не так и сложно), окупится Божьей милостью стократно!
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
