Голгофа.

У Гефсіманському саду продав Ісуса Юда,
І слуги книжників ведуть, ведуть його до суду.
«В народі сіяти розбрат Тобі ніяк не гоже,
Скажи» - спитав Його Пилат: « Чи дійсно Ти Син Божий?
Мовчиш!? Хто рот Тобі зв*я зав, призвав до непокори!?»
Йому у відповідь сказав Христос: « Це ти говориш.»
І засудив Пілат Христа, через розп*яття стратить,
І на Голгофу, до хреста, ведуть, що би проп*яти.
Кат забива залізний цвях в Іісусові долоні,
А з-під колючого вінця стікає кров на скроні.
Так, на хресті вмирає Бог, а книжники радіють:
«Прости їх Батьку мій, Спаси! Не відають що діють!»
Біль душу Матері пече, (хоч відала все, знала),
Та кров, не сльози із очей, із серця витікала.
Завбачив учня у юрбі і став йому казати:
«Цю Жінку бачиш? Хай Тобі Вона віднині Мати!»
Сказав і Матері Своїй, і чули це всі люди:
«Жено, це учень любий Мій, Тобі він Сином буде!»
І крикнув:-«Батьку віддаю Свій Дух у Твої руки!»
На груди голову Свою схилив, скінчились муки.
І враз стемніло, затряслась земля, аж ген, у храмі.
Завіса навпіл розтялась,свідоцтво тої драми.
«Він славу за життя здобув!»-це сотник із сторожі
Сказав: «Розп*ятий був воістину Син Божий!»
Те, що пророк проголосив збулось, бо мало статись,
А з того часу Божий Син Спасителем став зватись.
Бо всіх людей від смерті спас, хто в аді був і в мирі,
Небесний рай відкрив для нас, для кожного, по Вірі.
Три іпостасі, Бог Один на вік віків є спільно,
Бог-Дух Святий, Отець і Син, то Трійця неподільна.
З Божою допомогою прихожанин
Свято- Володимирського храму у місті Сіднеї

Голгофа.Поэзия

Голгофа.
Поэзия