Дом, наполненный пустотой, глухо ворчал... Все, что попадало в него, как-то исчезало, таяло... только глухое бормотанье слышалось после каждой попытки что-то оставить в нем ...
Но, однажды, какой-то малец занес в него розы ... Да, да, розы, сорванные у соседки, уколовшие его шипами... Он просто так опешил, что розы, такие красивые оказались такими колючими, что сорвав их, не удержался и ... бросил в дом... И в ответ... тишина... все удивились... Обычно, когда кто-то швырял в этот наполненный пустотой, стоящий у дороги, заброшенный дом что-то... в доме кто-то, тяжело вздохнув, начинал ворчать глухим и тягостным звуком, пугая окружающих... А, здесь, розы и ... тишина...
Мальчонка опешил, заглянув в узорчатое, покосившееся от времени, окно он увидел на затянутом паутиной полу – розы... Они дрожали от страха неизвестности и только просили: пить.... Вот - глупые, подумал мальчонка, кто же даст вам пить в заброшенном старом доме... Подтянувшись на подоконнике, он влез в дом, дом ожил, как-то посветлел, заулыбался и нежно заскрипел половицами под ногами сорванца... Обрадовался неожиданному гостю... А, мальчонка, обернув шипы полою худого пальтишка, взял розы и сказал: не дрожите, глупенькие, вы же такие красивые! ...
Дом подхватил слова мальчика и нежность разлилась вокруг: красивые, красивые, красивые... Розы распрямились, засияли и перестали дрожать ... так проявление Любви нашло Свое отражение в мире ...
Комментарий автора: странное сочетание слов из недр интернета, вылившееся в маленькую зарисовочку) улыбайтесь и любите друг друга!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
