Увидев то, Иисус вознегодовал и сказал им: пустите детей приходить ко Мне и не препятствуйте им, ибо таковых есть Царствие Божие.
Истинно говорю вам: кто не примет Царствия Божия, как дитя, тот не войдет в него.
И, обняв их, возложил руки на них и благословил их.
Что делаете вы ? Нет уберите руки !
Пустите их скорей, они Мои друзья
С небесной синевы полились славы звуки
Ведь шли к Царю царей небесные князья
Ведь детская душа, как райские озёра
Прозрачна и свежа, чиста и глубока
Стой рядом не дыша, чтобы не бросить сора
Лежит на ней дрожа пронзённая рука
Небесные послы на проклятой планете
Не грозные цари, не мудрые мужи
Невинны и малы они зовутся дети
Ты им слова дари, свободные от лжи
Ведь детская душа, как райские озёра
Прозрачна и свежа, чиста и глубока
Стой рядом не дыша, чтобы не бросить сора
Лежит на ней дрожа пронзённая рука
Святые светлячки в греховной тьме сияют
Смотри не потуши ! Смотри не наступи !
Тепло Христа руки детишки излучают
Им лёд своей души скорее растопи
Ведь детская душа, как райские озёра
Прозрачна и свежа, чиста и глубока
Стой рядом не дыша, чтобы не бросить сора
Лежит на ней дрожа пронзённая рука.
сергей рудой,
сша
55 лет христианин.
Пока горят мои глаза
Пока ещё дышу
Пока не высохла слеза
я для Христа пишу !
Прочитано 6842 раза. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
