Може завтра з віття опаде листочок,
І зима холодна закує гілля?
Йде сьогодні мирно поруч перехожий,
Ще теплом зігріті душі і тіла.
Не провести б дарма посланого часу,
І не змарнувати б дорогих хвилин.
Не таїти б в серці заздрість чи образу,
Не жаліти б Богу не своїх годин.
Зрозуміти б плани, що створило небо,
А точніше Божі, Він усе створив.
І щодня вдивлятись на Христа і в себе,
Молячись, щоб зміни Бог в душі творив.
Відігріти б того, хто десь на узбіччі
Втратив дім й роботу, втратив сенс життя.
Проявити б тому батьківську турботу,
Хто не знав ніколи мами і отця.
Так багато прагнень, поривань і цілей.
Хай звершиться воля, Господи, Твоя!
Поможи буть в світі - бути світлом, сіллю,
Щоб Твоє хвалилось й славилось Ім'я.
*
"Отож, уважайте, щоб поводитися обережно, не як немудрі, але як мудрі, використовуючи час, дні бо лукаві!" (Біблія)
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : ''И примирится с тобой небо'' - Виталий Григорьев Роман о поиске человеком самого себя, истинных ценностей, смысла жизни, о необходимости мужественного и терпеливого перенесения испытаний, о преодолении внутреннего разлада и примирении с самим собой и своим временем.
Главный герой, находящийся в глубоком душевном кризисе, необыкновенным образом возвращается в прошлое и заново переживает события семи разных дней своей жизни, включая день собственного рождения. Заново переживая отчаяние и радость, любовь и ненависть, сострадание и огорчение, утраты и обретения, заблуждение и прозрение, он укрепляется в верности идеалам добра и справедливости, а также убеждается в правильности смиренного и мужественного следования премудрой воле Творца. Ещё раз пройдя через собственные жизненные состояния и испытания, главный герой находит выход из внутреннего кризиса и обретает утраченный оптимизм.
